Weekend Walk (19 – 20 Aug. 2017)

Підйом на схили пагорба в Хайдельберзі.

Цих вихідних вирішили піти на нерозвіданий схил біля дому. Тимпаче в підніжжі схилу починається один з найпопулярніших піших маршрутів з чудовими панорамами міста! Ось так і зібрались: десь чаю в термос, десь фруктів вчепили і вперед.

На підйомі пішли трошки іншим шляхом – не туристичним, де були здивовані закинутій і майже нехоженій дорозі що вела нас наверх. Взагалі закинуті дороги це доволі нетипово для Німців, але яка нам різниця – ми, дикі звєрі, знаєм як ходить…

Узбіччями інколи викладені вказівні камені, що допомагають туристам навігуватись в місцевості. Стилізовано все під позаминуле сторіччя, тому виглядає це естетично і не вибивається з загального плану природи.

Перший пункт сидьок – дерев’яна ротонда в панорамному вікні пагорбу. Збудована добротно, підсилена металом і має все щоб втілювати впевненість в німецкому підході до побудови конструкцій на крутому схилі. Зазвичай ми підіймаємось на схил з іншого боку річки. Цього разу огляд на місто і справді вразив нас своєю красою…

Наступний вигиб дороги провів нас крізь похилий шлях наверх під кронами лісових дерев. Сонце легко світило крізь листя і приємно викарбовувалось в спогадах про цей літній день. На вищій точці пагорбу з густих насаджень виринає живописна башта чіткої архітектурної форми! Таку типову башту в Європі я ще не зустрічав, наче з шахової дошки залишилась тут вона чекати своєї участі. Сама споруда являла собою оборонну і наглядаючу точку чималого церковного комплексу від якого мало що залишилось.

Далі вирішили зайти на обід в затишнио розташований поміж лісових насаджень Biergarten (щось середнє між кафе і пивною наливайкою). Побажання щодо страв в нас розділились, тому Настя куштувала каву і Штрудель, а я – пивний набір з ковбасок й овочів та світле пиво.

Після чудової паузи на обід ми рушили далі по стежкам вгору. Там на нас чекав амфітеатр з строгою й прямою архітектурою, який всім своїм виглядом нагадував нам про 30 роки ХХ сторіччя, коли його й побудували місцеві любителі стильної військової форми від BOSS. На перший погляд він видався не занадто великим і зверху я “на око” порахував 1000 сидячих місць, але Настине передчуття і табличка з інформацією виявились більш точними – понад 8000 місць підчас великих фестивальних гулянь. Ми провели тут трохи часу щоби насолодитись моментом, місцем, думками і чаєм що ми несли з собою (спускатись буде легше).

Поки ми підіймались вечір поступово спускався нам назустріч, тож ближче до фінальної точки нашої подорожі вдалась добра нагода насолодитись теплими променями блискучого сонця що сідає. Тут відбувася наш фінальний привал, після якого ми довго обходили тисячолітні стіни храму, підіймались на відреставровані місця панорамного огляду й наповненні враженнями почали півторагодинний піший спуск додому, в місто.

Дякую, що дочитали 🙂

Share your thoughts